ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПУЛЬСИРУЮЩИХ ДЕТОНАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ДЛЯ ПОВЫШЕНИЯ ТЯГОВОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ ДВИГАТЕЛЕЙ

Автор(и)

  • A.I. Tarasov ОАО «НПО «Сатурн» НТЦ им. А.Люльки г. Москва, Россия, Russian Federation
  • V.A. Shchipakov Московский Авиационный Институт г. Москва, Россия, Russian Federation

Ключові слова:

Перспективный двигатель, детонационное горение, резонатор, высокочастотные пульсации, конструктивная схема.

Анотація

 На сегодняшний день практически исчерпаны возможности дальнейшего улучшения характеристик авиационных газотурбинных двигателей, что объясняется ограничением по существующим материалам, использующимся при производстве ГТД и многими другими причинами. Поэтому, перспективы использования детонационного сгорания топлива, открывшиеся в последние годы, существенно повысили интерес к двигателям периодического сгорания. В статье приводится описание перспективной схемы пульсирующего детонационного двигателя с двухстадийным сгоранием топлива. Рассмотрены преимущества и недостатки различных схем двигателей, аналогичные модели, проблемы проектирования.

##submission.downloads##

Номер

№ 2 (2010): Вісник двигунобудування

Розділ

Загальні питання двигунобудування

Ліцензія

Положення про авторські права Creative Commons

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.